Інсталяція. Каміння з Криму.
Важко знайти українця, який би ніколи не був в Криму. Протягом багатьох років для більшості мешканців України відпочинок в Криму був частиною традиційного життєвого укладу, символом нормального плину часу.
Відпочивальники збирали гальку, якою вкриті пляжі ПБК, і привозили її додому на пам’ять з відпустки. Знайдене на березі каміння ставало документацією літнього відпочинку так само, як фотографія в купальнику або квиток з екскурсії.
Невеличкий фізичний об’єкт, камінець, що вміщається в долоні, виступає носієм пам’яті про задоволення-від-місця, матеріальним підтвердженням того, що з людиною, яка його підібрала, відбулися певні приємні події.
Зараз, після анексії Криму, ці пам’ятки набувають додаткового символічного значення, стають втіленням нестабільного зв’язку між набутим і втраченим, ментальним і фізичним, уявним і пережитим особисто.
Збираючи каміння для інсталяції особисто, через оголошення і пости в соціальних мережах, автори повторюють шлях відпочивальника, який збирає каміння на узбережжі, щоб утворити спільний простір спогадів, яке одночасно є фізичною реконструкцією місця, з яким пов’язані ці спогади.
